Seven 🇺🇦 Poems a Week. Week 7: Serhii Rubnikovych
Serhii Rubnikovych, call sign ″Rubik″, 112 brigade of Territorial Defense. Seven poems translated from Ukrainian by Victor Shepelev
This is a part of the “Seven Ukrainian Poems A Week” project: translations of modern Ukrainian poetry, one poet/7 poems a week.
the count I explain to a young one: ammo gloves shovel sitting mat mosquito spray grenades are mandatory this forest is unlike any other it has many faces most of them are unfamiliar fortunately I tell: we stayed in this house two years ago in this one last winter this place has the tastiest burgers in the entire Donbass and this is a crater from something heavy wasn’t here the last time how many night roads looking alike like sisters how many side trails silent like widows how many sad songs weak like bird ones are leading to this forest all of them to be precise I emphasize: all that can go wrong will go wrong all bad that can happen will happen all voices you’ll hear in tree crowns won’t lie won’t bullshit you this forest has many faces just not all of them have sprouted yet and only a cuckoo bird on a branch cuchoo and cuckoo cuchoo and cuckoo freezes like we do listens for discharges I summarize: not at us and continue the count nativity play the outposts on Christmas reported thus the astrologist walks in front with a night vision on his helmet behind him three kings with gifts each carries a tin of ammo an angel with a red cross on his sleeve two sheperdesses with machine guns to herd the flock from the flanks the devil with a hell pipe the jew with grenades in his pockets clucking at every step the cossack with callsign cossack Herod in white ghillie suit even though there is no snow if friendly raise a hand the radio coughs that’s all of those who made it there is also a death behind us the astrologist reports but she is not visible neither with heat vision nor with night sight but you can hear her whistle and her smell the nest the storks in the nest on a pole that hangs crookedly on its wires where the road passes a crater from a bomb which is like a trace of a metaphor in a free narration verse I greeted them every time daddy stork mama stork then stork chicks a summer is enough to get to know each other a minute pause while making a correction after the first shot was enough to ask others if the storks were still there the place was shelled regularly seeds of fire flowers so many superstitions the infantry comes up with from their nest they could clearly see a chewed bone of a street dirty stubs of houses hard pupils of cellars where locals hid until a radio interception said in Russian eliminate all civilians from their nest they could clearly observe how due to and according with the tape color changes how weeds are drying in the fields how leaves become crimson in the forests just by drawing the moisture from the soil whose fault it was it had taken that color from their nest they could clearly foresee how the attack would take the weakest place and the worst time fucking told you so daddy stork reads on the patch of the one who always waves from the pickup truck but he doesn’t translate it to his chicks they are still babies he says to them instead: my stork family the bone of the street is broken beyond healing the stubs of the houses don’t even smolder anymore in the pupils of the cellars only satiated dogs lie at least somebody’s happy of the settlement not even a name is left and the last truck barely passed under the post hanging on its wires like a bee flying between flowers sowed so abundantly that the pollen gathers sticks oh wife my stork-lady oh small ones my stork chicks let’s fly far away and find a place for ourselves and his stork lady responds: it is about time but you’ll go back here anyway shell-shocked as fuck you clack your beak at every handwave of who knows who you gaze at flowers and don’t duck you squawk swear words and don’t transfer to warm nests like you started to believe yourself every superstition the infantry comes up with the question an elderly grey-whiskered cat who had left his home to die in peace ran into our position stormed us at dawn in full accordance with CQB carrying ticks on himself like grenades looks at the canned meat turns his nose like guys it’s a forest can I have fresh meat he curls on a box of ammo doesn’t lick his white paws being white-pawed is embarrassing doesn’t purr when scratched behind the ear doesn’t play with his tail tired to the brim like a true infantryman doesn’t mind explosions doesn’t flinch from the news doesn’t count on his fingers the number of mice caught the dugout has four corners every corner has a cat in front of every cat there are three more cats but the question is not how many cats there are and even not how many lives they have in total the question is why the fuck nobody is firing to cover the approaches forgiveness since everybody’s tired this poem won’t be about the war it will be about forgiveness and the love for thy neighbor thus, with a loving heart and with no alternative I forgive my neighbors mice field ones and forest ones long-tailed and quick-pawed I forgive them for nibbled Snickers in my backpack and the backpack itself chewed through I forgive I forgive the rustling behind the plastic wrap right above my head and the mice reconnaissance group entering my sleeping bag I forgive their mating dances on my chest and their surprised gazes at a woken up human why the hell do you spoil our courtship? I forgive the dirt behind my collar and their droppings in my pockets the audacity of climbing my face and the broken cable of a Starlink I forgive even the snapping of branches in the autumn forest at night twenty meters from the outputs when the thermal sight is out of power and you become an ear sensitive trembling those long-nosed sneaks I forgive for everything but the last pack of blue Camel chewed through I planned it to help me to hold at least one more day and now no forgiveness no mercy to those who never gives you mercy only mice-accre only mice-ihad only mice-cide it turns out I lied this poem is too about the war the floes sooner or later the winter will come for everybody with overused images predictable metaphors with white sheets on top of camouflage netting or hospital gurneys as the night is cold but the lamp gives smoke and whatever heat you have you lose while opening for air also mysteriously gone torn from the context are the personages of mice that we catch and drop in a hole behind the protective wall it is like a plot hole and nearby, there are traces of editing my brother says it’s a fox as the night is cold and the floes of thoughts are grinding against each other you can’t lift them you can’t move wrap your feet neck lower back put your palms under the vest move around if you can make the blood flow in your limbs a bit warmer my creative courses advice for novices recently drafted into the literary field as the night is cold like the stiff corpses of mice brought in teeth to children in a den as in the morning the fox with a sun tail comes and looks with sad eyes so yellow you want to hug with your last warmth the entire autumn even though you know it won’t help the winter will come for all and everybody though now it will come one moment later is it not a motivation the indulgence a three-hour nap guarded by a brother in arms the nap you cling to with your hands feet eyelids clamping in your fingers the last of the sleepy warmth of this drenched forest it slips out like a titmouse straight to the sky full of lead birds with heat sights a three-hour nap to the rumbling of rusty beaks to the gnashing of sharpened claws to the pounding of breaking eggs usually high-explosive fragmentation ones how can I break free from this bird vocabulary ornithological metaphors considering my military specialty a three-hour nap among mice brood in the comfort of the cover of thin acacia logs it is important to not even think that it won’t save you in any case even from the rain the regular one the wet one the one after which you’ll hardly dry out in three hours of nap it is important to not think about bad things it is important to get some warmth it is important to knock off the edge of sleep with a three-hour nap don’t torture yourself with a poem -rereading- a clumsy one which nevertheless will require rewriting editing as even war doesn’t absolve you from the responsibility to write well as even poetry is not an indulgence from war
Serhii Rubnikovych
Callsign ″Rubik″, 112 brigade of Territorial Defense
Telegram channel with poems
Poems in Ukrainian
лік пояснюю молодому: набої рукавиці лопата піджопник спрей від комарів обов'язково гранати цей ліс не схожий на жоден інший у нього багато облич більшість незнайомих на щастя розповідаю: у цій хаті ми жили два роки тому у цій попередню зиму тут найсмачніші бургери на все домбабве а це прильот від чогось важкого того разу ще не було скільки доріг нічних по сестринському схожих скільки стежок бічних по вдовиному тихих скільки пісень сумних по пташиному кволих ведуть до цього лісу всі якщо бути точним наголошую: все що може піти не так піде все що може статись поганого станеться всі голоси які ти почуєш у кронах не обдурять не наїбуть у цього лісу багато облич просто не всі ще проросли тільки зозуля на гілці ку-ку та ку-ку ку-ку та ку-ку завмирає як ми слухає вихід підсумовую: не по нас і продовжую лік (посилання) вертеп пости на різдво так і доповіли попереду звіздар із пнб на шоломі за ним троє царів із подарунками по цинку на брата ангел із червоним хрестом на рукаві два пастушки з кулеметами аби заганяти отару із флангів чорт із шайтан-трубою ж*д по кишенях гранати цокотять при кожному кроці козак на позивний козак ірод у білому маскхалаті хоча снігу нема якщо свої то підійміть одну руку кашляє рація це всі хто дійшли за нами ще смерть доповідає звіздар тільки не видно її ні в теплак ні в пнб але чути на свист і на запах (посилання) гніздо бузьки в гнізді на стовпі що повис похилившись на своїх проводах де дорога минає вирву від кабу що мов слід від метафори у розповідному верлібрі я вітався з ними кожного разу тато лелечий мама лелечиха потім лелеченята літа вистачило щоб познайомитись перезмінок хвилинних поки після першого вносять коригування вистачало аби запитати в своїх чи бузьки на місці бо лягало туди регулярно насіння квітів вогненних яких лише забобонів піхота собі не понавигадує їм із гнізда добре видно було і погризену кістку вулиці і брудні недопалки хат і жаскі зіниці підвалів де місцеві таки досиділись до перехоплення по радєйці всєх гражданскіх в расход їм із гнізда добре спостерігалось як згідно із та відповідно до міняється колір скотчу як сохне бур'ян на полях як багряниться листя в посадках чесно черпаючи вологу із грунту хто ж винен що відтінок такий їм із гнізда добре передчувалось як врешті вдарять у найслабше місце у найнезручніший час а я ж сука казав тато лелчий читає на патчику того хто кожного разу махає рукою з пікапа але лелеченятам не перекладає бо все ж таки діти а натомість їм каже: родино моя лелеча кістку вулиці зламано не зцілити недопалки хат не куріють вже навіть по зіницях підвалів лиш ситі собаки хоч комусь нині радісно від села не залишилось вже навіть назви і останній пікап ледь проскочив під стовпом що повис на дротах мов бджола що летить поміж квітів яких рясно так було засіяно що й пилку назбиралось наприлипало жінко ой лелечихо малі мої ой лелченята летімо звідси подалі шукати місця собі а жінка лелечиха відповідає: давно вже пора але ж ти все одно сюди повернешся контужений наглухо клацаєш дзьобом на кожен помах руки незрозуміло кого милуєшся квітами не пригинаючись кигичеш матюччя не переводячись у теплі гнізда наче й сам вже повірив у всі ті забобони яких тільки піхота собі не понавигадує (посилання) питання старий сивовусий кіт що пішов із дому аби померти спокійно забіг на нашу позицію штурманув на світанку чисто по сі-к'ю-бі обвішаний кліщами ніби гранатами дивиться на армійський тушман носом крутить мовляв пацани це ж посадка невже немає свіжого м'яса згорнувся калачиком на ящику із бк не вилизує білих лап бо якось соромно білолапитись не муркоче від чуху завушного не грає хвостом насторожено задовбаний вздовж і впоперек ніби справжня піхота не веде вухами прильотів не здригається від новин не рахує на пучках кількість пійманих мишок в бліндажі чотири кути в кожному куту по коту навпроти кожного кота сидить ще три коти але питання не в тому скільки котів у бліндажі і навіть не в тому скільки у них на всіх залишилось життів а в тому якого хріна ніхто не цинкує підходи (посилання) всепрощення оскільки всі потомились то цей вірш буде не про війну а про всепрощення і про любов до ближнього тому я із люблячим серцем за відсутністю альтернатив пробачаю ближнім своїм мишам польовим лісовим довгохвостим і прудколапим пробачаю їм погризений снікерс у рюкзаку і сам рюкзак також прогризений теж пробачаю пробачаю шурхіт за плівкою прямо над головою і захід мишиного дрг до мене у спальник пробачаю їхні шлюбні танки у мене на грудях і здивовані погляди на вирваного зі сну бо якого біса людино нам псуєш шури-мури? пробачаю землю за коміром какулі в кишенях наглість лазити по обличчю поточений кабель старлінка пробачаю навіть хрускіт гілок у осінньому лісі вночі метрів за двадцять біля еспешки коли теплак майже розряджений і ти весь стаєш вухом чутливим тремким все пробачаю цим довгоносим прошвирам окрім останньої пачки синього кемела наскрізь прогризеної на якій я планував протягнути ще хоч добу і тепер жодного прощення жодного милосердя до тих милосердя від кого не дочекаєшся лише мишоріз лише мишхад лише мишоцид виходить я всім набрехав цей вірш також про війну (посилання) крижини рано чи пізно зима прийде по кожного заяложеними образами передбачуваними метафорами білими простирадлами поверх маскувальних сіток чи поверх ліжок-каталок бо ніч холодна а каганець коптить що натопив те й провітрюєш а ще кудись зникають вирвані із контексту персонажі впійманих мишок яких ми скидаємо в яму за бруствером прямо сюжетна діра а біля неї сліди редактури побратим каже що лисячі бо ніч холодна і крижини думок аж скреготять одна об одну не підійняти не зрушити закутати ступні шию поперек і долоні під бронік при можливості рухатись розганяти кров по кінцівках так трішки тепліше мій курс майстерності поради для початківців щойно мобілізованих на ниву літературну бо ніч холодна мов трупики закоцюблих мишей віднесених у зубах дітям у нору бо вранці приходить сонячнохвоста лисиця і сумними очима дивиться так жовто що аж хочеться обійняти своїм останнім теплом всю осінь відразу навіть розуміючи що це не допоможе що зима все одно прийде по всіх і кожного щоправда тепер на якусь мить пізніше чим не мотивація (посилання) індульгенція три години дрімоти під охороною побратима за які чіпляєшся руками ногами повіками затискаєш у жмені останнє сонне тепло цього промоклого лісу а воно вислизає синицею прямо у небо повне свинцевого птаства із тепловізорами три години дрімоти під гуркіт іржавих дзьобів під скрегіт наточених кігтів під гупання розбитих об землю яєць зазвичай фугасно-осколкових як відійти від цієї термінології птаства метафорики орнітологічної із моїм то воз-ом три години дрімоти у мишиному кодлі у затишку худого накату з акації головне навіть не думати що в разі чого він не врятує навіть від дощу звичайного мокрого від якого потім спробуй просохнути за три години дрімоти головне не думати про погане головне зігрітись хоча б трішки головне встигнути збити оскому сну за три години дрімоти а не мучити себе віршем -перечитую- недолугим який все одно потім переписувати редагувати бо навіть війна не знімає із тебе відповідальності писати добре бо навіть поезія не є індульгенцією від війни (посилання)